Ікона Богородиці з Дитям

Ікону Богородиці з Дитям, яку було вивезено з монастиря Серця Христового у селі Званівка, що неподалік лінії фронту біля Сіверська, під час активних бойових дій. Її врятував військовослужбовець Євген Плахотнюк («Кабан»), головний сержант взводу безпілотних літальних апаратів «Invisible Squad» 132 ОБ ТрО ЗСУ. Попри небезпеку і власне атеїстичне переконання, він вирішив дістатися зруйнованого храму, аби врятувати образ, залишений серед пилу і уламків.

Ікону він передав своєму побратиму — військовому капелану Івану Давиденку («Батяня»), який служив у тому ж підрозділі. З його рук святиня потрапила до Здолбунівського краєзнавчого музею як символ духовної витривалості українських захисників і людяності, що зберігається навіть у найважчих умовах війни.
Паралельно інша ікона, вишита вручну, була передана капеланом до української парафії в Лондоні.

Діва Марія зображена з легко нахиленою головою до Ісуса, що сидить на її лівій руці. Права рука Ісуса піднята благословенному жесті. Погляди обох спрямовані на глядача. Ікона написана на дереві. На звороті 2 шпаги..

Ця ікона не лише сакральний предмет, а й свідчення сучасної історії війни — про тих, хто, ризикуючи життям, рятує не матеріальні цінності, а сенси. Вона уособлює віру, гідність і незнищенність людського духу, який стоїть за кожною дією українського війська. Як зазначає капелан Іван Давиденко:
«Її цінність не більше цінності кущів у посадці, але за це ми воюємо. Не за форму, а за зміст, який ця форма несе».

Водночас відомо, що до 2024 року, поки храм ще діяв, цієї ікони там не було. Тож цілком ймовірно, що хтось із місцевих мешканців приніс її до храму, аби зберегти як родинну реліквію чи важливу пам’ять. На жаль, точно встановити автора або особу, якій належала ікона, наразі неможливо. Але саме це надає її історії ще більшої глибини й символічного значення.